Методичний кабінет Слов'янської ЗОШ №15

Стратегії надолуження освітніх втрат: які існують і які підтримують вчителі

efremova-marina — Tue, 12 Dec 2023 04:58:13 GMT

Прогалини в навчанні у багатьох дітей почалися ще за часів карантину. А навчатися в умовах війни ще складніше. Як виправити цю ситуацію? Скоротити шкільну програму, вчитися додатково у вихідні та на канікулах чи ввести додатковий рік навчання? Освіторія зібрала варіанти, як надолужувати прогалини в знаннях.

З чого обирати

Ще торік така проблема через наслідки епідемії COVID-19 потрапила в центр уваги ЮНЕСКО. Варіанти того, як можна ефективно надолужувати прогалини, виклали в документі «Рамкові програми для відновлення шкіл», якій підготували ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, Світовий банк і Всесвітня продовольча програма. Основні пункти зібрали у звіті «Відновлення втраченого навчання: що можна зробити швидко та масштабно».

Сама собою ситуація не виправиться. Як доводить практика: якщо прогалини в навчанні вчителі намагаються наздогнати просто на заняттях, при цьому просуваючись у новому матеріалі, це не є ефективним та лише заплутує школярів. Необхідні цільові заходи, щоб допомогти учням надолужити втрачене.

Можливі варіанти

1. Збільшення часу навчання

Дві третини респондентів з різних країн спільного опитування ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ і Світового банку повідомили, що скоригували або планують скоригувати свої шкільні календарі: скоротити літні чи зимові канікули, скасувати додаткові канікули. Або ж лише для тих, у кого найбільше проблем із навчанням, ввести заняття щосуботи, на канікулах, відкрити літні школи. Такі рішення довели свою ефективність, хоча психологічно непрості для школярів.

2. Прискорена освіта

Альтернативні заклади освіти на кшталт вечірніх шкіл створюють для тих категорій учнів, які інакше взагалі не завершать школу. Наприклад, в Афганістані — для заміжніх старшокласниць, у Бразилії — для підлітків, які працюють.

3. Програми прискореного навчання

Навчальна програма, як нова, так і погано засвоєна, подається стисло: найважливіші знання та навички. А відпрацьовують їх глибше, ніж зазвичай. Ідеться не про те, щоб дати менше. А про те, щоб не варіювати різними словами інформацію, а зосередитися на головному. Повторювати не під час опитувань та виконання стандартних завдань, а відпрацьовувати навички. Прискорене навчання — це проєктний, діяльнісний підхід, заснований на нейронаукових дослідженнях. Учні на таких уроках мають проявляти активність, у тому числі фізичну – багато рухатися, заняття емоційно забарвлені. Індія обрала програми прискореного навчання та ввела додаткове дистанційне навчання як програму надолуження освітніх втрат.

4. Корекційні програми

Корекційні програми орієнтовані на учнів, які мають труднощі в навчанні. У школі їх надають у формі додаткової цільової підтримки, одночасно зі звичайними заняттями. Це можуть бути індивідуальні додаткові заняття з учителем або виокремлення групи учнів, які потребують допомоги. Скажімо, у Зімбабве такі школярі додатково займалися годину до або після звичайних уроків протягом трьох місяців. Учні зазвичай опановують матеріал за стислим навчальним планом. Замість того, щоб вивчати все, що школяр не зміг вивчити в попередніх класах, слід зосередитися на формуванні мінімальних навичок та знань, необхідних для адекватного сприйняття матеріалу на рівні класу.

Також країни можуть вводити вирівнювальні заняття з конкретної компетенції. Скажімо, безплатні позашкільні групи для тих, у кого проблеми з читанням.

5. Адаптивне навчання

Такий підхід починається з поглибленої діагностики знань та вмінь усіх учнів, і на основі цього поділу їх на групи за освітніми потребами. Скажімо, у Камбоджі в початкових школах один день на тиждень учні розподіляються не за класами, а за компетенціями, на невеличкі групи. І повторюють навчальну програму, відпрацьовують за п’ятьма основними компетенціями з предмета для кожного класу.

6. Програми надолуження освітніх втрат

Це короткострокові програми, які надають усім учням можливість надолужити матеріал через повторний доступ до нього паралельно з продовженням стандартного навчання. Один з варіантів – додаткові дистанційні заняття. Наприклад, у Палестині розробили одномісячну програму онлайн для всіх школярів після карантину. Її можна проходити у вихідні чи в другій половині дня після занять. Другий варіант – оплачене державою онлайн- або офлайн-репетиторство для школярів, у яких значні прогалини в знаннях та навичках.

На що орієнтується Україна

МОН розглядає як взірець британські програми catch-up (надолуження освітніх втрат). На їхнє впровадження Велика Британія витратила 1,1 млрд фунтів стерлінгів. Там ввели подовжений навчальний день, учителі проводять індивідуальні консультації після уроків. А головне – Національна програма з репетиторства забезпечує школи фахівцями для додаткового навчання в мінігрупах, як пояснюють на сайті Департаменту освіти Великої Британії. Учнів, які потребують цього, визначають учителі. Заняття проводять з мови, математики, іноземної мови, природничих наук, комплексного навчання для початкової школи (читання, письмо, лічба).

Щоправда, у самій Великій Британії нині триває обговорення досвіду. Депутати парламенту вважають, що охоплено менше дітей, ніж планували. А на місцях до репетиторів часом відправляють тих дітей, які мають проблеми після карантину, але загалом досить успішні. До учнів із родин, які перебувають у важких життєвих обставинах, послуга доходить далеко не завжди.

Позиція освітнього експерта: українським школам потрібен реабілітаційний рік

Доктор психологічних наук, заступниця директора Інституту соціальної та політичної психології Любов Найдьонова переконана: українським учням потрібен так званий реабілітаційний рік.

«Оскільки ми переживаємо події, що призводять до психотравм, одним із наслідків цього є зниження чутливості до емоцій інших. Бо це дуже болісно, психіка гальмує, оберігаючи себе, більше доводиться стримуватися. Тому ми (педагоги, батьки) можемо не розпізнавати, хоча раніше це вдавалося, емоційні стани дитини. Наприклад: здається, що вона капризує, не хоче вивчити віршик. А реально дитина страждає, бореться, бо не може зробити те, що до війни було легко. Старається навіть більше, ніж раніше, а не виходить. Чому? Так працює мозок: коли емоційний стрес дуже великий і тривалий, щоб з ним упоратися, починається економія нейрохімічних ресурсів.

Якщо чесно провести оцінювання результатів навчання в умовах війни, ми отримаємо значне зниження результатів. Не тому, що хтось погано зробив свою роботу, не тому, що хтось мало докладав зусиль.

Ковід, який теж спричиняв стрес від смертей, вимушеної дистанційності, знизив результати навчання глобально. За умов низького соціально-економічного стану йдеться про майже вдвічі гірші результати, ніж мали би бути без епідемії. Ми теж були в ковіді, але додалася ще й екстремальна дистанційність війни. Тож маємо виходити з того, що в наших дітей є ці проблеми — не могли вони так само як раніше, засвоїти програму.

Реабілітаційний рік дав би змогу учневі отримати його справжні досягнення, закріпити їх повторенням матеріалу, який вивчався в екстремальних емоційно навантажених обставинах. Пройти повторно курс «ковідно-воєнних років» за один додатковий навчальний рік. Спокійно, структуровано виявити прогалини, опрацювати, допомогти. Це не «поставити на паузу». Це змога звернути більше уваги на ті вміння, які потрібні для життя: більше спілкування, взаємодії, уміння домовлятися, проєктів, творчості, умов для психологічного комфорту. Таке нововведення має бути не обов’язком, а можливістю. Хай це рішення прийме школа, громада.

Розумію, що це багато мороки (фінанси, організаційні моменти). Аргументи проти такої ідеї завжди знайдуться. Але ж пережили ми рік переходу від 10- до 11-річного навчання? Знаю батьків, яких би зацікавила така можливість, якби вона була нормально оформлена в суспільному договорі. Не «залишили на другий рік, як двієчника», а додали рік закріплення і покращення результатів навчання для всіх, хто цього потребує. А може, і для всіх загалом».

Які стратегії підтримують учителі

За даними Звіту Всесвітнього економічного форуму 2022, опитані освітяни обрали такі стратегії для подолання втрат у навчанні:

1. Підвищити кваліфікацію вчителів щодо методик прискореного навчання — 45%.
2. Допомогти в покращенні психологічного здоров’я вчителів — 43%.
3. Інтегрувати цифрові технології в освіту та розвивати дистанційне навчання — 39%.
4. Надати матеріали та гаджети для дистанційного навчання — 38%.
5. Надати гаджети та забезпечити доступ до інтернету учням з малозабезпечених родин — 37%.
6. Збільшити кількість учителів для додаткового навчання — 35%.
7. Індивідуально навчати тих, хто потребує додаткової підтримки — 35%.
8. Розвивати соціально-емоційну компетентність учнів — 30%.
9. Скоротити навчальну програму — 27%.
10. Ретельніше відбирати вчителів, а для підвищення престижу професії надавати їм більше пільг — 24%.

За матеріалами сайту https://osvitanova.com.ua

Паспорт навчального кабінету

efremova-marina — Thu, 25 Sep 2014 11:22:16 GMT

Натисніть на зображення, щоб завантажити

Готовність шестирічок до навчання в школі. Стаття за матеріалами бібліотеки "Шкільного світу"

efremova-marina — Thu, 25 Sep 2014 09:25:41 GMT

Готовність шестирічок до навчання в школі

Найважливішим чинником психічного розвитку дитини дошкільного віку є формування психологічної готовності до шкільного навчання. По суті, її становлення свідчить про завершення періоду дошкільного дитинства. У складному комплексі якостей, із яких складається така готовність, можна виділити такі складові: мотиваційну, розумову та емоційно-вольову.
Більшість дітей наприкінці дошкільного віку прагне стати школярами, пов'язуючи це бажання передусім із зовнішніми ознаками зміни свого соціального статусу (портфель, форма, власне робоче місце, нові друзі тощо). Однак справжня мотиваційна готовність зумовлюється пізнавальною спрямованістю дошкільника, яка розвивається на основі властивої дітям допитливості, набуваючи характерних рис перших пізнавальних процесів: прагнення пізнавати нове, що несе в собі школа, бажання опанувати грамоту, читання тощо.
Якщо така пізнавальна активність не сформована, дітей приваблюють різноманітні сторонні мотиви, пов'язані зі сприйманням школи як місця для розваг, що спричинює неспроможність дитини взяти на себе обов'язки учня.
Навчання в сучасній школі потребує також розумової готовності дітей. Вони мають прийти до школи з досить широким колом знань і вмінь, а головне — з розвиненим сприйманням і мисленням (вони повинні здійснювати операції аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, класифікації тощо), які дають змогу систематично спостерігати за предметами та явищами, виокремлювати в них суттєві особливості, міркувати і робити висновки).
Крім того, діти мають володіти початковими навчальними вміннями (концентрувати увагу не на результаті, а на процесі навчальних завдань).
Велику роль відіграє емоційно-вольова готовність, зокрема вміння дошкільника довільно керувати своєю поведінкою, пізнавальною активністю, спрямувати її на розв'язання навчальних задач тощо.
Навчання у школі має бути для цього джерелом позитивних емоцій, що допоможе знайти своє місце серед однолітків, підтримає впевненість у собі, у свої силах. Важливо, щоб ці позитивні емоції пов'язувались із самою навчальною діяльністю, її процесом та першими результатами.
Дані досліджень з учителями початкових класів та вихователями дошкільних установ, дають змогу робити висновки про те, що частина дітей у класі не готова до навчальної діяльності.
Особливо часто виявляється недостатня сформованість окремих компонентів психологічної готовності. Отже, батькам доцільно було б долучитися до процесу підготовки дитини до навчання.
Так, у шестирічних дітей ще зберігаються притаманні дошкільному вікові особливості мислення: у них домінує мимовільна пам'ять, унаслідок чого запам'ятовується не те, що потрібно, а те, що цікаво; специфіка уваги уможливлює продуктивне виконання певної роботи не більше як упродовж 15—20 хв; особливості мислення зумовлюють прагнення вивчати все передусім у наочно-образному та наочно-дієвому аспектах.
Пізнавальні мотиви в цьому віці ситуативні та нестійкі, під час навчальних занять вони з'являються і підтримуються лише зусиллям учителів.
Оцінювання навчальної роботи сприймається як оцінювання якостей особистості, а тому негативне ставлення до дитини як із боку батьків, так і з боку вчителів можуть спричинили тривожність, дискомфорт, апатію, а головне — небажання ходити до школи. Вчасна похвала допоможе дитині зняти емоційне напруження та краще пройти процес адаптації до шкільних умов. У деяких шестиліток він може тривати впродовж місяця.
Мета досягається набагато успішніше в разі ігрової мотивації. Формування вольових якостей дуже пов'язане з вихованням мотиву досягнення мети та методів навчально-виховної роботи.
Характер у цьому віці тільки формується. Через недостатню сформованість вольових процесів спостерігається імпульсивність поведінки, вередливість, упертість. У поведінці дітей чітко виявляються особливості їхнього темпераменту, зумовлені властивостями нервової системи, однак більшість молодших школярів чуйні, допитливі та безпосередні у вираженні своїх почуттів і ставленні до оточуючих.
Навчальна діяльність у сучасній школі потребує від учнів високого рівня розумової активності, що виявляється через розвиток когнітивних процесів (сприймання, пам'яті, мислення, мовлення, уваги, уяви).
Нами розроблено вправи, які сприятимуть розвитку пізнавальних процесів дошкільнят. Вони пропонуються батькам для успішної підготовки дитини до школи.

Вправи для розвитку сприймання
З початку входження в навчальний процес сприймання в шестиліток досить розвинуте (їм притаманна висока гострота зору та слуху, вони добре орієнтуються в кольорах тощо). Однак їхнє сприймання ще слабко диференційоване, вони не вміють робити цілеспрямованого аналізу результатів сприймання, вирізняти серед них головне, суттєве, їхньому сприйманню властива виражена емоційність. Включення їх у процес учіння сприяє формуванню у них такого виду діяльності, як спостереження. Під час навчання можна забезпечити зростання швидкості перебігу процесів сприймання, збільшити кількість сприйнятих об'єктів, розширити обсяг їх запам'ятовування тощо. Поряд із зазначеними кількісними змінами у розвитку сприймань шестиліток відбуваються і якісні зміни. Вони є певними утвореннями структури сприймань, виникненнями нових особливостей, які свідчать про зростання їхньої пізнавальної активності. Для того, щоб укріплювалися зв'язки в корі головного мозку й підвищувався рівень сприймань, потрібно розвивати спостережливість, користуючись набором вправ.

Вправи для розвитку точності сприймання
Батькам пропонується упродовж кількох секунд продемонструвати дітям картку чи малюнок, на якому зображено вісім листочків жовтого і зеленого кольору, і поставити наступні запитання перед дитиною:
• Яких листочків більше — жовтих чи зелених?
• Усього листочків більше чи менше п'яти?
Батьки упродовж кількох секунд, демонструють дитині картку чи малюнок, на якому зображено 12 кульок трьох кольорів. Кульки однакові за розміром. Перед дитиною ставиться завдання відповісти на запитання:
• Яких кольорів кульки?
• Яких найбільше?
• Яких найменше?
Вправа для тренування обсягу зорового сприймання.
На аркуші паперу батькам пропонується написати склади слів. Дитина розглядає їх упродовж хвилини. Батьки ставлять перед дитиною завдання: скласти найкоротше слово з поданих складів; скласти якомога більше слів, що означають назви рослин, тварин.
Орієнтовні набори складів: ра-к, ма-к, ле-в, со-м, ду-б, пе-с, кі-т, ми-ша, жа-ба, ко-ро-ва, ро-маш-ка.

Вправи для розвитку уваги
Характерною віковою особливістю в шестирічному віці є нерозвинута увага. У них домінує мимовільна увага, спрямована на нові, яскраві, несподівані та захоплюючі об'єкти. Слабкість гальмівних процесів у цьому віці зумовлює і таку рису уваги дітей, як її нестійкість. Виконуючи певні види вправ, можна досягнути її стійкості.

Вправа для розвитку обсягу і переключення уваги
Батьки пропонують дитині уважно оглянути кімнату і знайти шість предметів: які містять геометричні фігури (коло, квадрат, трикутник, прямокутник); які мають певне забарвлення (червоне, зелене тощо); які виготовлені з матеріалів (дерево, пластмаса, скло, метал).

Вправа для розширення і звуження уваги
Гуляючи, батьки можуть запропонувати дитині уважно роздивитися вітрину магазину (продуктового, канцелярського, промислового). Потім пропонується перелічити побачені у вітрині предмети. Батько говорить слово «вітрина», а дитина відтворює побачену річ і так по черзі. Потім вправа проходить у зворотному порядку: від найменшої деталі перейти до цілого.

Вправи на розвиток пам'яті
Пам'ять шестиліток розвивається передусім у напрямі посилення її довільності, зростання можливостей свідомого управління нею та збільшення обсягу смислової, словесно-логічної пам'яті.
У цьому віці відбувається виражена зміна співвідношення мимовільного і довільного запам'ятовування в бік зростання ролі останнього. Дослідні дані свідчать, що за вмілого керівництва їхньою навчальною діяльністю діти вже можуть виділяти у зрозумілому для них матеріалі опорні думки, пов'язувати їх між собою і завдяки цьому успішно запам'ятовувати. Розвивається при цьому також і здатність довільного відтворення матеріалу. Поліпшити пам'ять шестиліток можна, використовуючи певний набір вправ.

Вправа на розвиток слухової вербальної пам'яті
Батькам пропонується зачитати дитині список із 12 не пов'язаних між собою слів:
Гора, голка, троянда, кішка, годинник, пальто, книга, вікно, пилка, правда, нога, ваза.
Дитина записує або відтворює усно те, що запам'ятала.
Вправу можна модифікувати, запропонувавши дитині 12 слів, які мають різне емоційне забарвлення: канікули, радість, вікно, дерево, парта, війна, крейда, сміх, горе, бійка, сонце, кров.
Батьки визначають кількість відтворених слів та їх емоційне забарвлення, що може бути додатковою інформацією про емоційний стан дитини.

Вправа на розвиток асоціативної пам 'яті
Батьки зачитують дитині 12 слів і просять її уявити собі образ, пов'язаний із кожним словом. Завдання дитини — створити в уяві деякий ланцюжок подій, де кожен наступний образ, пов'язаний зі словом, мав би зв'язок із попереднім. Бажано, щоб утворилось оповідання чи маленька історія.
Набори слів: дерево, верблюд, повітря, квітка, майданчик, краватка, кіно, справедливість, директор, камінь, ключ, терези.

Вправи на розвиток мислення
Саме в цей період здійснюється перехід від наочно-образного, конкретного мислення, притаманного дошкільнятам, до понятійного, науково-теоретичного мислення. Конкретність мислення шестиліток виявляється передусім у тому, що під час розв'язання мислительної задачі вони виходять з означених словами конкретних предметів, їх зображень або уявлень (котики, зайчики, цукерки, а не 1,2, 3).
Їм легше проаналізувати конкретний факт та зробити з нього певні висновки, ніж навести приклад до загального положення. Використовуючи дані вправи, можна розвинути операції аналізу і синтезу, абстрагування й узагальнення у співвідношеннях конкретно-образних і абстрактно-словесних компонентів, виробляти гнучкість мислення.

Вправа на розвиток кмітливості та ерудованості дитини
Батьки дають дитині завдання:
• назвати три слова, що починаються з букв м, г, д;
• назвати чотири тварини на букву с;
• назвати чотири ягоди на букву к;
• назвати п'ять міст на букву р;
• назвати три квітки на г чи на м;
• назвати чотири держави на букву а;
• назвати шість імен на букву в.

Вправа на розвиток творчого мислення
Батьки пропонують дитині три слова, не пов'язані між собою за змістом. Наприклад, озеро, олівець, ведмідь або весна, дерево, вікно. Дітям потрібно скласти якнайбільше речень із цими словами.

Вправи на розвиток мовлення
На початок шкільного періоду дитина вже володіє певним словниковим запасом і мовною граматикою. Новим у формуванні мовлення є свідоме вживання різних форм слова, оволодіння граматикою письма, збільшення кількості слів і речень у письмових роботах, зростання швидкості письма і його якості. Засвоєнню письма повинно передувати оволодіння читанням, успіхи в якому залежать від батьків, які повинні зацікавлювати дитину дитячими книжками, стимулюючи запам'ятовувати малюнки і літери, які відповідають їм. Користуючись певними вправами, можна розвивати у дитини як мовлення, так і письмо.

Вправа для розвитку логічного мислення
Для проведення цієї вправи потрібен набір листівок. Батьки кладуть перед дитиною декілька листівок зворотним боком. За бажанням дитина бере одну з них і починає свою розповідь у вигляді казки чи гумористичною оповідання, але обов'язково включаючи те, що зображено на листівці. Потім естафета передається іншому членові родини. Той, хто продовжує розповідь, обов'язково має включати зображення на своїй листівці. Ця вправа сприяє розвитку логічного мислення.

Вправа на розвиток мовної активності
Батьки пропонують дитині набір слів: театр, кіно, магазин, мандрівка в іншу країну, що можуть бути використані для складання невеликих оповідань. Отримавши тему, дитина повинна розкрити її таким чином, щоб повністю було розкрито зміст вибраного слова.

Вправи на розвиток уяви
Уява в шестирічному віці надзвичайно бурхлива, яскрава, з характерними рисами некерованості. У процесі учіння вона поступово розвивається, зокрема вдосконалюється відтворююча уява, стаючи дедалі реалістичнішою та керованішою.
Інтенсивно формується творча уява на базі минулого досвіду, з'являються нові образи, від простого довільного комбінування уявлень діти поступово переходять до логічно обґрунтованої побудови нових образів. Завдяки певним вправам можна досягти зростання швидкості утворення образів, фантазій та виховати в дітей вимогливість до витворів власної уяви. Пропонується кілька вправ для розвитку творчої уяви.

Вправа на розвиток випереджального відображення реальності
Дитині зачитується початок речення, наприклад: «Я пішла(ов) до ванної кімнати вмиватися, відкрила(в) кран і тут раптом...» Завдання дитини — скласти якомога більше варіантів її закінчення. Варіанти повинні містити в собі описи незвичайних, іноді фантастичних подій. Ця вправа розвиває здатність швидко і легко породжувати найнесподіваніші образи фантазій і сміливо поєднувати їх із повсякденними подіями.
Особливо важливо, готуючи шестиліток до школи, звернути увагу на рівень розвитку пізнавальних психічних процесів (сприймання, увага, мислення, мовлення, пам'ять, уява), які допоможуть дитині під час формування навчальної діяльності, яка стає провідною і набуває характерних особливостей. Своєрідність навчальної діяльності полягає в тому, що її зміст в основному становлять наукові поняття та зумовлені ними узагальнені способи розв'язання завдань, а її основна мета та головний результат полягає у засвоєнні наукових знань та відповідних їм умінь.
Через це розвиток когнітивної сфери шестиліток потребує інтенсивного удосконалення.
Дані наукових досліджень свідчать, що інтелектуальний розвиток дитини відбувається в роки вікового дозрівання. За результатами зарубіжних досліджень, удосконалення пізнавальних процесів здійснюється більше ніж на 25% до шести років, на 50% — до восьми років, на 75% — до 12 років від загального розвитку, що вказує на велике значення ролі дитинства в інтелектуальному розвитку дитини. Психологи вважають, що на етапі розумового становлення особистості школяра батькам слід акцентувати увагу на розвитку пізнавальних процесів дитини та вдосконалювати їх за допомогою спеціальних вправ.

(За матеріалами «Бібліотеки «Шкільного світу»)

Технологія конструювання особистісно орієнтованого уроку в початковій школі

efremova-marina — Sat, 19 Oct 2013 11:57:14 GMT

[Скачати]

Особистісно орієнтована технологія

efremova-marina — Sat, 19 Oct 2013 11:51:19 GMT

[Скачати]

Технологія інтерактивного навчання

efremova-marina — Sat, 19 Oct 2013 11:44:42 GMT

[Скачати]

Інтерактивні технології

efremova-marina — Sat, 19 Oct 2013 11:33:16 GMT

Інтерактивні технології навчання

У педагогіці розрізняють кілька моделей навчання:

1) пасивна - учень виступає в ролі «об'єкта» навчання (слухає й дивиться)

2) активна - учень виступає «суб'єктом» навчання (самостійна робота, творчі завдання)

3) інтерактивна - inter (взаємний), act (діяти). Процес навчання здійснюється в умовах постійної, активної взаємодії всіх учнів.

Інтерактивні технології навчання - це така організація процесу навчання, у якому учню неможливо не приймати участь – в колективному, взаємодоповнюючому, заснованому на взаємодії всіх його учасників процесу навчального пізнання.

Форми організації діяльності учнів на уроці :

1) групова - навчає одна людина, більше тих, хто слухає, чим тих, хто говорить;

2) кооперативна (колективна) - спосіб навчання в малих групах.

Кожна людина має дві потреби: потреба росту й бути в безпеці, прилучившись до групи людей. При кооперативному способі навчання досягається спільна діяльність заради досягнення загальних цілей. У дітей з'являється впевненість у собі, вони пишаються навчальними успіхами один одного. Кооперативне навчання може існувати не тільки в групах, але й у парах.

Окремої уваги вимагає організація роботи в малих групах. Коли потрібно вирішити складні проблеми колективним розумом.

Приклади деяких конкретних методик роботи в малих групах:

«Діалог» - його суть полягає в тім, що групи шукають погоджене рішення, а результат роботи повинен бути відображений у вигляді схеми, перерахування ознак, кінцевому тексті, що потім записується в зошитах. Ця методика включає протистояння й критику позицій тієї або іншої групи, а вся увага зосереджена на сильних моментах позиції інших. Експерти фіксують загальні погляди і під завершення роботи дають узагальнену відповідь на завдання, що записується всіма.

«Синтез думок» - схожий на попередній метод, з тією різницею, що учні не ведуть записи на дошці, а всі записи роблять на аркушах, які потім передають наступній групі. У цьому аркуші підкреслюються думки, з якими дана група не згодна. Експерти обробляють ці аркуші, зіставляючи написане, роблять загальний звіт, що потім обговорює весь клас.

«Спільний проект» - у цьому випадку групи одержують завдання різного змісту, які висвітлюють проблему з різних боків. При завершенні роботи кожна група робить звіт і робить свої записи на дошці. Із цих записів ніби складається спільний проект, що рецензується й доповнюється групою експертів.

«Пошук інформації» - метод застосовується, якщо потрібно якось пожвавити сухий, найчастіше нецікавий матеріал. Суть його в тім, що відбувається командний пошук інформації, що доповнює вже наявну (прочитану вчителем лекцію або домашнє завдання) з наступними відповідями на питання. Для груп розробляються питання, відповіді на які можна знайти в підручниках, роздавальному матеріалі, документах і т.д. Завжди визначається час, протягом якого потрібно проаналізувати інформацію й знайти відповіді на питання.

«Коло ідей» - метою є вирішення гострих спірних питань, складання списку ідей і залучення всіх учнів до обговорення питання. Всі групи повинні виконувати одне і теж завдання, що складається з декількох питань (позицій), які представляються групами по черзі. При відповідях кожна із груп озвучує тільки один аспект проблеми, а вчитель задає питання по колу доти, поки ідеї не закінчаться. Це виключає можливість доповіді всієї інформації однією групою.

Всі перераховані методи інтерактивних методів навчання ставляться до технологій кооперативного навчання, коли учням потрібно скооперуватися для виконання завдань вчителя, активної роботи на уроці, засвоєння матеріалу і вироблення навичок спілкування при дискусії й аргументації своїх позицій. Величезним плюсом даного виду навчальної діяльності є залучення абсолютно всіх учнів класу у спільну роботу. Труднощі полягають в умінні вчителя організувати роботу учнів і привчити їх до такої роботи як постійної. Звичайно, це не все, що можна використовувати. На основі цих методів можна будувати інші, або придумувати щось принципово нове, у цьому і полягає перевага інтерактивного навчання.

Технологій інтерактивного навчання існує величезна кількість. Кожний вчитель може самостійно вигадувати нові форми роботи із класом.

Види роботи:

1) Робота в парах.

2) Ротаційні (змінні) трійки.

3) Карусель.

4) Робота в малих групах.

5) Акваріум.

6) Незакінчена пропозиція.

7) Мозковий штурм.

8) Броунівський рух.

9) Дерево рішень.

10) Суд від свого імені.

11) Громадські слухання.

12) Рольова (ділова) гра.

13) Займи позицію.

14) Дискусія.

15) Дебати.

«Карусель»: утворюється два кільця: внутрішнє й зовнішнє. Внутрішнє кільце – це сидячі нерухомо учні, а внутрішнє – учні через кожні 30 секунд змінюються. Таким чином, вони встигають проговорити за кілька хвилин декілька тем і постаратися переконати у своїй правоті співрозмовника.

Технологія «Акваріум» полягає в тому, що декілька учнів розігрують ситуацію в колі, а інші спостерігають і аналізують.

«Броунівський рух» припускає рух учнів по всьому класі з метою збору інформації із запропонованої теми.

«Дерево рішень»: клас ділиться на 3 або 4 групи з однаковою кількістю учнів. Кожна група обговорює питання й робить записі на своєму «дереві» (аркуш ватману), потім групи міняються місцями і дописують на деревах сусідів свої ідеї.

«Займи позицію». Зачитується яке-небудь ствердження і учні повинні підійти до плаката зі словом «ТАК» або «НІ». Бажано, щоб вони пояснили свою позицію.

«Свіча». По колу передається запалена свіча і учні висловлюються про різні аспекти навчання.

Інтерактивні технології навчання стимулюють пізнавальну діяльність і самостійність учнів. Ця модель бачить спілкування в системі вчень-вчитель, наявність творчих (часто домашніх) завдань як обов'язкових. Інтерактивна модель своєю метою ставить організацію комфортних умов навчання, при яких всі учні активно взаємодіють між собою. Інтерактивна творчість вчителя й учня безмежна. Важливо тільки вміло направити її для досягнення поставлених навчальних цілей.

Сучасні загальноосвітні технології

efremova-marina — Sat, 19 Oct 2013 11:26:13 GMT

Сучасні загальноосвітні технології

Технологія — слово грецького походження, яке в перекладі означає «знання про майстерність». Нині є багато визначень поняття «педагогічна технологія» — понад триста. Залежно від того, як автори уявляють структуру і складники навчального процесу, це поняття трактують так:

• системний підхід (С. Гончаренко, В. Євдокимов);

• педагогічна (дидактична) система (О. Савченко);

• діяльність (Н. Абашкіна, Є. Бережна, В. Дорошенко);

• спосіб організації навчального процесу (І. Аернєр, М. Кларін);

• конструювання, моделювання навчального процесу (І. Богданова, В. Воронцов).

Усі ці визначення поєднує спільне спрямування на підвищення ефективності навчального (виховного) процесу, що гарантує досягнення запланованих результатів.

Структура педагогічної технології:

1) концептуальна основа;

2) змістова частина навчання: цілі навчання, зміст навчального матеріалу;

3) процесуальна частина — технологічний процес: організація навчального процесу, методи і форми роботи вчителів, діяльність учителя з управління процесом засвоєння матеріалу;

4) діагностика навчального процесу.

Критерії технологічності (М. Чошанов):

• концептуальність (кожній педагогічній технології має бути притаманна опора на певну наукову концепцію, що містить філософське, дидактичне та соціально-педагогічне досягнення цілей);

• системність (у педагогічній технології мають простежуватися всі ознаки системи: логіка процесу, взаємозв’язок усіх його частин, цінність);

• керованість (передбачається можливість діагностики досягнення цілей, планування педагогічного процесу);

• ефективність (технологія має вибиратися відповідно до результатів і витрат, гарантувати досягнення певного стандарту);

• відтворюваність (можливість застосування педагогічної технології в інших однотипних освітніх закладах).

Нові інформаційні технології навчання

efremova-marina — Sat, 19 Oct 2013 11:22:39 GMT

Нові інформаційні технології навчання

У науковій термінології нові інформаційні технології визначаються як сукупність методів і технічних засобів збирання, організації, збереження, опрацювання, передавання й подання інформації, що розширює знання людей і розвиває їхні можливості щодо керування технічними і соціальними проблемами. Складниками нових інформаційних технологій є такі засоби і методи:

Засоби		Методи
Апаратні	Програмні	Методи
ЕОМ, персональні ЕОМ, локальні і глобальні мережі, пристрої введення-виведення, засоби збереження великих обсягів інформації, сучасне периферійне обладнання	Програмні комплекси, інформаційні системи, системи машинної графіки, системи мультимедіа та гіпермедіа, системи штучного інтелекту, програмні засоби міжкомп’ютерного зв’язку тощо	Системний аналіз, системне проектування, методи перевидання, збереження та захисту інформації, безпаперові технології, методи колективного використання новітніх інформаційних ресурсів тощо

У навчальному процесі складниками нових інформаційних технологій навчання є такі засоби і методи їх використання:

Засоби нових інформаційних технологій навчання			Методи нових інформаційних технологій навчання
Апаратні	Програмно-методичні	Навчально-методичні	Традиційна модель	Нетрадиційна модель
Класи навчально-обчислювальної техніки, локальні і глобальні навчальні комп’ютерні мережі, електронне демонстраційне обладнання, комп’ютерні лабораторії	Навчальні, контролювальні, імітаційно-моделювальні, інструментальні, службові програми; комп’ютерні курси, програмно-методичні комплекси тощо	Навчальні та методичні посібники, нормативно-технічна документація, організаційно-інструктивні матеріали тощо	Фрагментарне використання комп’ютера на уроках як тренажера або для демонстрації; контроль знань і тестування; дослідницька робота учнів у позаурочний час тощо	Дослідницька робота в комп’ютерних лабораторіях, обчислювальні експерименти, телекомунікаційні навчальні проекти, дистанційне навчання, використання пошукових систем

Основною метою нових інформаційних технологій навчання є підготовка учнів до повноцінної життєдіяльності в умовах інформаційного суспільства.

Педагогічні завдання нових інформаційних технологій навчання такі:

• інтенсифікація всіх рівнів навчально-виховного процесу, підвищення його ефективності і якості;

• побудова відкритої системи освіти, що забезпечує кожній дитині і дорослому власну траєкторію розвитку й самоосвіти;

• системна інтеграція предметних галузей знань;

• розвиток творчого потенціалу учня, його здібностей до комунікативних дій;

• розвиток умінь експериментально-дослідницької діяльності й культури навчальної діяльності;

• формування інформаційної культури учнів;

• реалізація соціального замовлення сучасного інформатизованого суспільства (підготовка фахівців у галузі інформатики та обчислювальної техніки; підготовка користувачів засобів нових інформаційних технологій).

Як показує сучасна педагогічна практика, використання комп’ютера в навчальному процесі спрямоване переважно на розв’язання таких чотирьох типів дидактичних завдань:

1. Комп’ютер використовується як допоміжний засіб для ефективного розв’язання вже існуючої системи дидактичних завдань. Змістом об’єкта засвоєння в комп’ютерній навчальній програмі цього типу є довідкова інформація, інструкції, обчислювальні операції, демонстрації тощо.

Комп’ютер, який оснащено технічними засобами мультимедіа, дозволяє використовувати дидактичні можливості відео- і аудіоінформації. Технології мультимедіа не тільки перетворили комп’ютер на повноцінного співрозмовника, а й дозволили учням, не покидаючи навчального класу (дому), бути присутніми на лекціях видатних учених і педагогів, стати свідками історичних подій минулого і сучасності, відвідати найвизначніші музеї і культурні центри світу, найвіддаленіші й цікаві, з географічного погляду, куточки Землі. Упровадження в навчальний процес гіпертекстових технологій забезпечило учнів і викладачів принципово новими можливостями роботи з довідковою інформацією. За допомогою гіпертекстових систем можна створювати перехресні посилання в текстових масивах, що полегшує пошук потрібної інформації за ключовими словами. Системи гіпермедіа дозволяють пов’язати один з одним не тільки фрагменти тексту, а й графіку, звукозаписи, фотографії, мультфільми, відеокліпи тощо.

Використання таких систем дозволяє створювати й широко тиражувати на лазерних компакт-дисках «електронні» довідники, книги, енциклопедії.

Розвиток інформаційних телекомунікаційних мереж дає новий імпульс системам дистанційного навчання, забезпечує доступ до гігантських обсягів інформації, яка зберігається в різних куточках нашої планети.

2. Комп’ютер може бути засобом, на який покладено вирішення окремих дидактичних завдань при збереженні загальної структури, мети й завдань безмашинного навчання. При цьому сам навчальний зміст не закладається в комп’ютер (ЕОМ виконує функції контролера, тренажера тощо). Цю функцію широко подано в діалогових навчальних системах, які моделюють діяльність учителя. Нині найчастіше використовуються довідково-контролюючі програми з деяких шкільних предметів. Нові цікаві можливості під час роботи з текстами дає текстовий редактор (тренажер «самоконтроль, самокорекція», порівняння з еталоном).

Широкі можливості і перспективи надають експертні навчальні системи (ЕНС). ЕНС здатні пояснити стратегію і тактику розв’язку завдань із досліджуваної предметної галузі за діалоговою підтримкою процесу розв’язування; контролювати рівень знань, умінь і навичок, діагностувати помилки учня й оцінювати достовірність контролю; автоматизовано керувати системою в цілому. Орієнтуючи учня на самостійну роботу, ЕНС ініціюють процес пізнавальної діяльності, підвищують мотивацію до навчання за рахунок варіативності самостійних робіт і можливості самоконтролю.

3. Використовуючи комп’ютер, можна ставити й розв’язувати нові дидактичні завдання, що не розв’язуються традиційним шляхом. Характерними є імітаційно-моделювальні програми, наприклад комп’ютерні програми з імітації експерименту. У цих програмах об’єктом засвоєння виступають: а) зовнішні параметри того чи того процесу; б) закономірності, які недоступні для спостереження в природних умовах; в) зв’язки імітованих явищ із тими параметрами, які автоматично задані програмою; г) пошук параметрів, які оптимізують проходження імітованого процесу тощо.

Наприклад, у процесі викладання математики можна використовувати інструментальні програмні засоби, що дають змогу створювати різні математичні моделі, керувати ними й досліджувати їхню «поведінку» (зокрема, під час вивчення тем, пов’язаних із дослідженням функцій, розв’язанням завдань на оптимізацію, моделювання геометричних об’єктів і ситуацій).

4. Комп’ютер можна використовувати як засіб, що допомагає засвоювати складні абстрактні теоретичні поняття. Таке засвоєння досягається шляхом моделювання поняття. Разом з тим реалізуються принципово нові стратегії навчання. Характерним прикладом цього напрямку розробок є так звані «комп’ютерні навчальні середовища», або «мікросвіти», що представляють моделі освоюваних галузей знань (С. Пейпер (США); Б. Сендов (Болгарія) та ін.).

Комп’ютер має багато технічних можливостей: графіку, звук, анімацію, що роблять його привабливим для дітей. Але головне, що відрізняє комп’ютер від інших засобів навчання, — це можливість діалогу — не формального діалогу, коли комп’ютер ставить запитання, а школяр повинен відповісти в жорстко заданих рамках, а інтерактивного діалогу, коли головною особою в діалозі стає дитина, коли вона нав’язує комп’ютеру свої правила або «навчає» його, примушуючи виконувати певні дії.

Проектна технологія

efremova-marina — Sat, 19 Oct 2013 11:19:21 GMT

Проектна педагогічна технологія

Мета проектної технології — створення таких умов під час навчального процесу, за яких його результатом є індивідуальний досвід проектної діяльності учнів (О. Пєхота); створення умов для самонавчання учнів, збудження їх ініціативи, інтересів і особистих устремлінь (К. Баханов).

Основні завдання технології:

1) вчитися самостійно здобувати знання, застосовувати їх на практиці для розв’язання нових пізнавальних і практичних завдань;

2) розвивати комунікативні навички та дослідницькі вміння;

3) ознайомитися з різними поглядами на порушену проблему, отримати форму уявлення про багатоаспектність об’єктів вивчення.

Технологічні етапи проектної технології

I етап. Підготовчий: визначення теми, мети проекту.

Учні: обговорюють, шукають інформацію.

Учитель: оголошує задум, мотивує, допомагає ставити завдання.

II етап. Планування:

1) визначення джерел, засобів збору, методів аналізу інформації, засобів представлення результатів;

2) установлення критеріїв оцінювання результату і процесу.

Учні: формулюють завдання і виробляють план дій.

Учитель: корегує, пропонує ідеї, висуває пропозиції.

III етап. Збір інформації: спостереження, робота з літературою, анкетування, експеримент.

Учні: збирають інформацію.

Учитель: спостерігає, опосередковано керує діяльністю.

IV етап. Аналіз: аналіз інформації, формулювання висновків.

Учні: аналізують інформацію.

Учитель: корегує, спостерігає, радить.

V етап. Подання й оцінювання результатів: усний, письмовий звіт та оцінювання результатів і процесу дослідження за заздалегідь встановленими критеріями.

Учитель та учні: колективне обговорення, оцінювання зусиль, використаних можливостей, творчого підходу до виконання завдання.

Робота над проектом орієнтована на розв’язання учнем або групою учнів якої-небудь проблеми, яка передбачає, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого — інтегрування знань, умінь з різних галузей науки, техніки, творчості.

Проектна технологія реалізується з використанням сукупності дослідницьких, пошукових, творчих за своєю суттю методів, прийомів, засобів роботи педагога з дітьми.

Типи проектів: дослідницький, творчий, ігровий, інформаційний, практично зорієнтований.

Діяльність учителя та учнів у системі проектного навчання

Етап роботи над проектом	Зміст роботи	Діяльність учнів	Діяльність учителя
Підготовка	Вивчення теми й мети проекту	Обговорення предмета з учителем та отримання додаткової інформації	Ознайомлення зі змістом і допомога у визначенні мети
Планування	1. Визначення джерела інформації. 2. Визначення способів обробки та аналізу інформації. 3. Визначення способів подання інформації. 4. Визначення процедури і критеріїв оцінювання. 5. Розподіл завдань між членами групи	Розробка плану діяльності, формулювання завдань	Пропонування ідей, висловлення припущень
Дослідження	Збирання інформації	Виконання дослідження	Спостереження
Результат	Аналіз інформації, формулювання висновків	Аналіз інформації	Спостереження
Подання або звіт	Усний або письмовий звіт із демонстрацією результатів	Звітування, обговорення	Прослуховування, постановка запитань
Оцінювання результату і процесу	Рефлексія результату	Колективне узагальнення	Оцінювання діяльності